Yo, чуваки и чувихи! Привет от меня, настоящего наркомана, который решил с вами поделиться лютой историей. Готовьтесь, это будет тяжело, но я не могу упустить шанс эту историю рассказать. В общем, приготовьтесь погрузиться в мой наркотический мир.
Все началось, когда я решил попробовать псилоцибиновые грибы. Ведь жизнь одна, и надо как-то разнообразить свои брейн-клетки. Я решил, что лучше всего это сделать, купив себе закладки на такие грибы. Как только я их достал, начались настоящие приключения.
Во первых, надо было найти без проблем инструкцию, как их принимать. И говорят, что найти информацию на интернете несложно, но с морфоном в голове это оказалось задачей на выживание. В итоге, когда я наконец-то разобрался, как это делать, я принялся за дело.
Я сел в свое любимое кресло, включил LSD 25, чтобы музыка еще больше влияла на мои восприятия, и принялся ковырять грибы. Я не понимаю, как люди могут утверждать, что если что-то горькое, значит это работает. Эти грибы были просто жутко горькими, словно я наелся маконги и весь рот у меня ощущался, как гравий. Но, опытный наркоман, я не привык останавливаться на мелочах.
Когда в конце концов я все съел, началось самое интересное. Через некоторое время я почувствовал, что мой мир начинает вращаться, словно я сел на скрипку и натянулся до предела. Все вокруг смешалось в огромный цветной калейдоскоп, и я просто не мог поверить своим глазам.
Я решил проверить свои ощущения и отправился бзикнуться на глупое ток-шоу. Знаете, эти передачи, где люди втирают дичь друг другу и берут за это деньги. Я решил, что там все точно будет интереснее и невероятнее, чем в реальности. И был я прав, чуваки!
Вот я, сидел на ток-шоу, полный псилоцибиновых грибов, и мне предлагают сыграть в гонку на картошках в качестве приза-скрипки. Считай, меня уговорили, а мне без б принять участие. Я встал на старт, сжимая этот грибной подарок дружбы.
Стартанули мы как-то странно, и я почувствовал себя Джеймсом Бондом на адреналине. Но уже через пару метров меня начало вилять - как будто деревья искажаются, а картошки превращаются в грибы прямо на глазах. Но я старался не отвлекаться и бежать, словно мне сто лет не было.
И тут, чуваки, я услышал голос внутри себя, который говорил, что я побеждаю. Я не поверил своим ушам и посмотрел назад. Оказывается, я был единственным участником этого гонг-шоу, и все остальные уже давно финишировали. Я просто забыл прийти к финишу, потому что мои грибы меня настолько завалили, что я был уже готов ползти по земле.
В общем, молоток был мой. И я с гордостью забрал свою новую скрипку, которая теперь напоминала мне о грибных приключениях. Хотя голос сказал, что я побеждал, но я то знаю правду - я угорел, как бомж на лавочке, и в этом вся соль моей жизни.
Итак, чуваки и чувихи, главный урок, который я извлек из этой истории - никогда не бзикнуться на ток-шоу, когда у тебя в крови псилоцибиновые грибы. Поверьте моему опыту, это нечто! Ну, а я до сих пор в своем наркотическом колесе и пытаюсь найти еще более дикую историю. И когда наркоман во мне захочет рассказать ее, я обязательно поделюсь с вами, моими бро и сестренками наркоманами. Stay high, вы все крутые, и давайте не забывать о бзиках в этом сумасшедшем мире!
Peace, love and drugs!
Stay trippy, мои друзья! Keep it real!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.
